Тема 7

Тема 6: Обслуговування бюджетів за видатками

1. Сутність казначейського обслуговування Державного бюджету за видатками.
2. Розподіл видатків бюджету за видами класифікації . Порядок касового виконання державного бюджету за видатками та формування мережі розпорядників бюджетних кошів 
3. Облік бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням
4. Облік зобов’язань та оплата рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.
5. Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду. Казначейське обслуговування одержувачів бюджетних коштів
6. Порядок готівкового обслуговування клієнтів
7. Облік, звітність та контроль використання коштів державного бюджету

1. Сутність казначейського обслуговування Державного бюджету за видатками.

Видатки державного бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв'язку із розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням за цільовим призначенням.

За рахунок цих коштів держава утримує власні законодавчі, вико­навчі та судові органи, органи соціальної сфери, фінансує заходи у соціальній сфері, а також направляє значні кошти в інвестиційну діяль­ність на розширене відтворенім суспільного виробництва. Бюджетна політика нашої держави своїми пріоритетними завданнями має соці­альне спрямування державних видатків, підвищення рівня реальних доходів населення, забезпечення соціальних гарантій і соціального захисту громадян.

Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

У Кодексі наводиться також  термін витрати бюджету – це видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу  та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

За економічним змістом розрізняють видатки розвитку та поточні видатки. Через видатки розвитку реалізується інвестиційна та іннова­ційна діяльність, структурні економічні реформи в країні. їх ще називають капітальними видатками оскільки саме з їх допомогою створюється або збільшується капітал - основні засоби, майно держави, органів місцевого самоврядування та окремих юридичних осіб.

2. Розподіл видатків бюджету за видами класифікації . Порядок касового виконання державного бюджету за видатками та формування мережі розпорядників бюджетних кошів 

Групування видатків здійснюється відповідно до бюджетної класифікації, особливістю якої є чітке розмежування видатків за  економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на неї, такі виплати населенню як трансферти тощо).

Види класифікацій видатків бюджету:

1. Функціональна класифікація видатків бюджету (КФКВ) за функціями, з виконанням яких пов’язані видатки.

2. Економічна класифікація видатків бюджету (КЕКВ) за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки.

3. Відомча класифікація видатків (КВКВ) за ознакою головного розпорядника коштів.

4. Програмна класифікація видатків бюджету (КПКВ) застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Згідно з наказом Мін фінансів України №1619 від 22.12.2011р. , затверджено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Цей Порядок розроблено для формування переліку всіх розпорядників та одержувачів бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів та встановлення загальних процедур формування Єдиного  реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників уповноваженні на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються Законом України про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішення про місцевий бюджет.

Розпорядниками бюджетних коштів ІІ ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють і на розподіл коштів для переказу розпорядників ІІІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їх одержувачам.

Розпорядниками коштів ІІІ ступеня  є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи,я ку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Одержувачі бюджетних коштів  - це суб’єкт господарювання громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

3. Облік бюджетних асигнувань та контроль за їх дотриманням

Міністерство фінансів у визначений термін направляє затверд­жений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України. Протягом трьох календарних днів Казначей­ство доводить витяги з річного розпису призначень державного бюд­жету та помісячного розпису асигнувань загального фонду держав­ного бюджету до головних розпорядників коштів, що служить підставою для затвердження кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань.

Бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів щодо розподілу між підвідомчими структурами виділених йому бюджетних асигнувань із загального фонду державного бюджету або на використання бюджетних призначень.

Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них. Головні розпорядники, крім місцевих державних адміністрацій, протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають до Казначейства розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загаль­ного фонду бюджету у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі.

Казначейство узагальнює одержані дані протягом п'яти робочих днів, формує річний розпис призначень та помісячний розпис асиг­нувань загального фонду державного бюджету за територіями, у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління, відображає цю інформацію на відповідних бухгалтерських рахунках і доводить її до своїх управлінь.

Управління реєструє отримані документи та відображає інформацію на рахунках бухгалтерського обліку. Протягом трьох календарних днів витяги з річного розпису довідки призначень державного бюд­жету та помісячного розпису асигнувань за територіями доводяться до розпорядників коштів та одержувачів, які обслуговуються в управ­лінні

Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси доходів та видатків  і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства, де вони звіряються з даними розпису, відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках, про що на оригіналі цих документів ставиться відбиток штампа. У разі не­відповідності кошторисів і планів асигнувань витягові, розпорядники приводять зазначені документи у відповідність з ним. До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік, яке відображається на рахунках позабалансового обліку.

Доведені обсяги бюджетних призначень є підставою для прий­няття розпорядниками та одержувачами коштів зобов'язань на здій­снення бюджетних видатків, які в обов'язковому порядку повинні бути враховані при затвердженні кошторису, плану асигнувань бюджетної установи та плану використання бюджетних коштів одержувачів. Казначейство здійснює тільки ті операції за видатками розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, які відповідають затвердженим кошторисам, планам асигнувань та планам використання бюджетних коштів, що взяті у нього на облік.

Державне казначейство реєструє довідки та відображає суми цих змін у бухгалтерському обліку, про що на оригіналі та копії довідки ставиться відбиток штампа. Копія довідки протягом одного робочого дня з моменту реєстрації надсилається головному розпоряднику і служить підставою для внесення змін до кошторисів та планів асигнувань установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання довідок надають Казначейству реєстр змін зведеного кошторису видатків та реєстр змін помісячних планів асигнувань загального фонду бюджету в розрізі розпорядників нижчого рівня. Якщо зазначені зміни викликані змінами в підпорядкуванні або розташуванні підвідомчих установ, то одночасно подаються і зміни до мережі розпорядників бюджетних коштів. Ця інформація подається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення звітного місяця.

4. Облік зобов’язань та оплата рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства приймають від розпорядників коштів і одержувачів, що в них обслуговуються, реєстри зобов'язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках "Асигну­вання на взяття зобов'язань", а реєстри фінансових зобов'язань - у межах залишків невиконаних зобов'язань. Зобов'язання розпоряд­ників та одержувачів коштів бюджету обліковуються на відповідних бухгалтерських рахунках у картках обліку зобов'язань та фінансових зобов'язань.

Відділення Казначейства узагальнюють інформацію про наяв­ність неоплачених фінансових зобов'язань і подають її за встановле­ними формами та термінами територіальним управлінням. Терито­ріальні управління формують зведену інформацію за територією і подають її у встановлені терміни Державному казначейству, де вона у черговий раз консолідується задля ефективного управління коштами державного бюджету. При наявності неоплачених фінансових зобо­в'язань територіальних управлінь, приймаються відповідні рішення про виділення асигнувань головним розпорядникам коштів.

На підставі ресурсного балансу, бюджетних призначень та нео­плачених фінансових зобов'язань складаються пропозиції про виділення асигнувань із загального фонду державного бюджету у розрізі головних розпорядників коштів загальною сумою або при потребі - із зазначенням обсягів за відповідною класифікацією державного бюджету. Затверджені пропозиції обліковуються Казна­чейством на рахунках позабалансового обліку. Для внесення змін складається довідка про внесення змін до пропозицій або прийняття уточнених пропозицій та здійснюється облік цих змін на відповідних позабалансових рахунках.

На підставі затверджених пропозицій Казначейство готує розпо­рядження про виділення бюджетних асигнувань у розрізі головних розпорядників коштів, яке підписується начальниками відповідних управлінь та затверджується Головою або його заступником. За цим розпорядженням виділені бюджетні асигнування зараховуються на зведені особові рахунки або особові рахунки головних розпорядників коштів, які вже протягом наступного робочого дня подають до Казначейства розподіли виділених бюджетних асигнувань по терито­ріях у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів. Зведені особові рахунки відкриваються головним розпорядникам для зарахування виділених бюджетних асигнувань державного бюджету без зазначення кодів бюджетної класифікації видатків і подальшого їх зарахування на особові і реєстраційні рахунки. Особові рахунки - це рахунки розпорядників для зарахування виділених асигнувань, що підлягають подальшому розподілу ними та перерахуванню конкрет­ному розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів. Розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету для обліку операцій з виконання загального фонду кошторису доходів та видатків відкри­ваються реєстраційні рахунки.

Державне казначейство реєструє розподіли виділених бюджетних асигнувань у журналі реєстрації. Отримані розподіли (за підписом керівника та головного бухгалтера) перевіряються щодо відповід­ності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залиш­кам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, включених до розподілу за даними бухгалтерського обліку, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов'язанням та наданій мережі. Контроль здійснюється в автоматичному режимі. У разі невідповідності розподіл повертається головному розпоряднику на доопрацювання у день його подання з відміткою про причини відмови.

Перевірені розподіли групуються за територіями. Складаються реєстри на виділення бюджетних асигнувань, які передаються тери­торіальним управлінням. На підставі реєстрів складається і затверд­жується зведений реєстр у розрізі управлінь Державного казііачсйства. Організація роботи у Державному казначействі з доведення обсягів фінансування показана на рис. 5.

Дані про залишки коштів на рахунках, відкритих в окремих терито­ріальних управліннях, та платіжного календаря відповідної області служать підставою для прийняття рішення про підкріплення коштами. Підставою для перерахування коштів є належно оформлене розпо­рядження.

Управління Державного казначейства на підставі реєстрів готує меморіальні документи щодо зарахування виділених бюджетних асигнувань на відповідні рахунки розпорядників, одержувачів коштів, надають останнім виписки з рахунків за результатами попереднього операційного дня. На рис.6 подано типову схему організації роботи у обласному управлінні Державного казначейства з доведення фінан­сування.

Облік здійснених операцій проводиться щоденно. Інформація подається до Державного казначейства засобами електронної пошти у визначені терміни.

5. Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду. Казначейське обслуговування одержувачів бюджетних коштів

На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідом­чих установ, так і від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Кошти, що надходять безпосе­редньо на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами спеціального фонду державного бюджету або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.

Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на спеціальні реєстраційні рахунки установ в органах Державного казначсйства.Спсціальні реєстраційні рахунки відкрива­ються розпорядникам коштів державного бюджету та одержувачам, для яких передбачені видатки зі спеціального фонду державного бюджету, для обліку доходів і видатків, затверджених їх коштори­сами доходів та видатків.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ та субвенції, зараховуються на спеці­альні реєстраційні рахунки без конкретизації за кодами економічної класифікації видатків, однак видатки здійснюються згідно з кошто­рисом за конкретними кодами економічної класифікації видатків з урахуванням внесених змін до розпису за спеціальним фондом дер­жавного бюджету.

Розпорядники коштів зі своїх спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження, можуть здійснювати перерахування вищим та підвідомчим установам і організаціям кош­тів, які не передбачені кошторисами доходів і видатків. Перераху­вання таких коштів здійснюється Казначейством за платіжними дору­ченнями розпорядників коштів і відображається як отримання або зменшення доходів.

Інші видатки зі спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників коштів та видатки за іншими доходами спеціального фонду прово­дяться у порядку, встановленому для загального фонду державного бюджету.

Кошти державного бюджету, що передбачаються для одерж­увачів бюджетних коштів, повинні бути враховані у показниках зведе­ного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі відповідного розпорядника коштів. На їхнє ім'я в органі Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки. Розпорядник виділяє одержувачу бюджетних коштів річні призначення та помісячні плани асигнувань на відповідний період, що відображається в реєстрі змін до зведеного кошторису доходів і видатків та помісячних планів асигнувань роз­порядника.

Одержувач подає до Казначейства план використання бюджетних коштів, затверджений ним і погоджений розпорядником коштів. При складанні цього документа використовуються назви повної еконо­мічної класифікації видатків без зазначення їх цифрових кодів. Відпо­відно, і звітність складається одержувачами коштів тільки за тими кодами, за якими їм виділені бюджетні кошти.

Основним плановим документом, за яким перераховуються та використовуються бюджетні кошти одержувачем є план використання бюджетних коштів. У разі відсутності цього документа видатки з ра­хунка одержувача не здійснюються.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів здійснюють ви­датки відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів з реєстраційних, спе­ціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів). Казначейство контролює цільове використання бюд­жетних коштів при проведенні платежу за підтвердними докумен­тами, наданими розпорядниками бюджетних коштів. Відповідаль­ність за цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Підставою для здійснення видатків бюджетних коштів є платіжні доручення розпорядників-власників рахунків, та документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання цих документів визначається Казначейством.

Органи Державного казначейства приймають документи від роз­порядників бюджетних коштів:

• за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду відповідно до зареєстрованих у Казначействі зобов’язань, за кош­торисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах залишку коштів на рахунку за певним кодом еконо­мічної класифікації видатків;
• за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків.

Підставою для здійснення видатків одержувачів коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та підтвердні документи, які приймаються у межах зареєстрованих у Казначействі зобов’язань, відповідно до плану використання бюджетних коштів та в межах їх залишку на рахунку.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казна­чейства у двох примірниках (кількість примірників визначається потребою в них учасників безготівкових розрахунків), за формою, встановленою НБУ. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо доку­менти надійшли у післяопераційний час. У разі невідповідності цих дат розпорядник (одержувач) коштів у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляє дату фактичного подання і засвідчує її підписом головного бухгалтера або його заступника.

Подані розпорядниками коштів, одержувачами та іншими клієн­тами платіжні доручення перевіряються щодо правильності запов­нення реквізитів та відповідності підписів і відтиску печатки зразкам. Дозвіл на проведення оплати ставиться на першому примірнику прийнятих платіжних доручень у вигляді відтиску штампа казначея "Підлягає оплаті". Після проведення платежу на платіжних дорученнях та підтвердних документах, за якими проведено оплату, ставиться відтиск штампа казначея "Оплачено".

Платіжне доручення не приймається Казначейством до виконання, якщо виявлені неправильно заповнені реквізити, не заповнено хоча б один із реквізитів, відсутні підтвердні документи, надання яких є обов'язковим. На зворотному боці платіжного доручення робиться напис про причину повернення без виконання, зазначається дата його повернення за підписами головного бухгалтера (заступника) і виконавця та засвідчується штампом Казначейства. Платіжне доручення та всі документи, що отримані разом з ним і не прийняті до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертаються розпоряднику бюджетних коштів (одержувачу, іншим клієнтам), від яких вони надійшли.

Платіжні доручення та інші розрахункові документи містять такі реквізити:

• назву документа;
• номер документа, число, місяць, рік його складання;
• назву та коди (номери) установи платника та отримувача кош­тів, номери рахунків за дебетом та кредитом;
• назву установи банку, органу Державного казначейства (отри­мувача та платника коштів) і номер коду;
• суму платежу (цифрами та літерами).

У призначенні платежу зазначаються:

• назва, вид товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), номери і дати, коди бюджетної класифікації;
• коди бюджетної класифікації доходів та видатків при здійсненні видатків із бюджету, перерахуванні коштів до бюджету або пере­розподілі бюджетних коштів;
• додаткові реквізити, визначені Державним казначейством України.

На першому примірнику ставляться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або одержувача коштів. Інші вимоги щодо заповнення розрахункових документів аналогічні встановленим для банків Правилами заповнення розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на відкриття акредитива1 .

Розпорядники, одержувачі бюджетних коштів та інші клієнти відповідають за правильність заповнення всіх реквізитів розрахун­кових документів та достовірність даних у підтверджувальних доку­ментах. Строк дії платіжного доручення встановлений у межах 10 календарних днів з дня його виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Списання коштів з рахунка платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який зберігається у Казначействі, або за електронними розрахунковими документами з наступним поданням паперового примірника. Електронний доку­мент повинен мати всі реквізити паперового документа. Порядок та строки зберігання розрахункових документів визначаються чин­ним законодавством.

Казначейство не приймає до виконання розрахункові документи, підписані з використанням факсиміле, з виправленнями та заповнені у кілька прийомів і не несе відповідальність за достовірність змісту документів, на підставі яких були складені розрахункові документи, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтами податків, зборів та обов'язкових платежів.

З усіх операцій за рахунками розпорядників, одержувачів бюд­жетних коштів та інших клієнтів, здійснених попереднього операцій­ного дня, Казначейство надає виписки власникам цих рахунків про рух коштів.

6. Порядок готівкового обслуговування клієнтів (пара)

Готівкове обслуговування клієнтів здійснюється через банк, з яким відділення чи управління Казначейства уклали відповідний договір про готівкове обслуговування коштів бюджетів. Клієнт Казначейства зобов'язаний укласти ще один договір на розрахунково-касове обслуговування тепер уже із цим банком.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, сти­пендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготів­ковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та інші клієнти (далі клієнти) подають до Каз­начейства заявку на видачу готівки.

Заявки подаються у двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається клієнту з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов’язковий документ і є додатком до бухгал­терських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове спрямування бюджетних коштів. Заявки виписуються клієнтами на працівників, з якими укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки клієнти подають платіжні дору­чення на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюд­жету і зборів до державних цільових фондів, або документально під­тверджують сплату цих платежів раніше. У реквізиті платіжного дору­чення "Призначення платежу" в разі сплати цих обов'язкових плате­жів та зборів вказується дата виплати заробітної плати і період, за який здійснено їх виплату. Зазначається також, що ці платежі та збори перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку) пропорційно сумі виплаченої заробітної плати. Відпо­відальність за ці дані несе клієнт.

Готівка на придбання продуктів харчування та медикаментів розпорядникам та одержувачам коштів видається на підставі заявки, але при наявності дозволу головного розпорядника коштів, який надається у довільній формі.

Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку, Казначейству надаються документи, які підтверджують ці видатки та взяття на облік (при потребі) матеріальних цінностей (акт прид­бання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, відомість з підписами осіб, що отримали матеріальні цінності тощо). У випадку придбання продуктів харчування, господарських товарів та меди­каментів клієнт повинен подати такі документи протягом трьох робочих днів. При порушенні цих термінів Казначейство припиняє видачу чеків на отримання готівки. Ці вимоги не стосуються інших клієнтів.

На підставі перевіреної заявки Казначейство виписує на уповно­важених осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи клієнтів за чеками отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім’я органів Державного казначейства України за балансовими рахунками групи 257 "Кошти до виплати" Плану рахунків банків України. Кошти на ці рахунки за­раховуються на підставі узагальнених заявок розпорядників коштів.

Невикористана готівка повертається клієнтами на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов'яз­ково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунка, на який Казначейством і зараховуються кошти.

При безготівковій системі виплати заробітної плати кошти за зго­дою працівників установ та організацій перераховуються на вкладні рахунки — рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банків. Такі операції здійснюються у окремому порядку, визначеному Казна­чейством та погодженому з обслуговуючим банком. При цьому до Казначейства подаються платіжні доручення разом з реєстром, у якому зазначені номери рахунків всіх одержувачів заробітної плати.

Для забезпечення клієнтів готівкою Казначейство готує та подає до банку касові заявки на отримання готівки. Клієнти за 55 днів до початку кварталу, що планується, подають Казначейству, у якому їм відкриті рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони зві­ряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються.

За усіма видатковими операціями Казначейство готує і видає своїм клієнтам виписки з рахунків, які засвідчують про­ведення відповідних операцій і виконують роль додаткового інстру­менту контролю.

7. Облік, звітність та контроль використання коштів державного бюджету

Для обліку операцій з виконання кошторисів доходів та видатків розпорядників бюджетних коштів, плану використання бюджетних коштів одержувачів до кожного аналітичного рахунку відкриваються особові картки за кодами бюджетної класифікації.

Облікові дані особових карток повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдових відомостей і сальдової відомості, що є підставою для складання Казначейством звітності про виконання бюджету.

Синтетичний та аналітичний облік проведених видатків (у тому числі за особовими картками) ведуться за правилами, встановленими Казначейством. Воно ж окремими нормативно-правовими актами установлює порядок ведення бухгалтерського обліку про надход­ження і використання бюджетних коштів як для Казначейства, так і для розпорядників бюджетних коштів.

Звіти органів Державного казначейства складаються за визна­ченим порядком та установленими формами. Основним принципом складання фінансової звітності є використання економічної інформації безпосередньо із баз даних Казначейства. Останнє встановлює кон­кретні форми звітності, виходячи із наявності та особливостей еконо­мічних показників, що містяться у базах даних.

Для забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства здійснюють:

• попередній контроль - на етапі реєстрації зобов’язань розпоряд­ників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;
• поточний контроль у процесі оплати рахунків розпорядників бюд­жетних коштів та одержувачів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтверд­них документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється при наявності:

• зареєстрованих зобов’язань;
• наявності коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним або спеціальним фондом державного бюджету;
• відповідності змісту операцій за підтвердними документами кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призна­ченні платежу.

При відсутності однієї з цих умов Казначейство відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання. Відмова в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів матиме місце у таких випадках:

• відсутність затверджених та взятих на облік кошторисів видат­ків та планів асигнувань;
• відсутність або недостатність коштів на відповідних рахунках бюджетних установ чи організацій та/або бюджетних та кош­торисних призначень, крім установлених випадків;
• обмеження бюджетних видатків, установлене чинними норма­тивно-правовими актами;
• неподання необхідних підтверджувальних документів для оплати рахунків;
• недотримання або порушення встановленого порядку викори­стання коштів загального чи спеціального фондів бюджету;
• відсутність у бухгалтерському обліку прийнятих зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів;
• документи на оплату видатків оформлені неправильно або не підтверджують цільове спрямування коштів;
• неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звіт­ності про виконання кошторисі в доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Казначейство повідомляє своїх клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі. Відмова в оплаті обов'язково реєстру­ється Казначейством в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.