Тема 4. Ознайомлення з роботою фінансових органів та інституцій.

Тема 4. Ознайомлення з роботою фінансових органів та інституцій. Організація фінансової роботи на підприємстві.

1. Завдання фінансових органів у сфері бюджету держави. Основні функції Міністерства Фінансів України,  Державної  казначейської служби України
2. Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби, Державної фіскальної служби.
3. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва
4. Організація фінансової роботи на підприємстві
5. Діяльність небанківських фінансово-кредитних установ

1. Завдання фінансових органів у сфері бюджету держави. Основні функції Міністерства Фінансів України, Державної  казначейської служби України

Центральним спеціалізованим органом державної виконав­чої влади з управління фінансами є Міністерство фінансів України, яке входить до складу Кабінету Міністрів і втілює у життя фінансову політику держави.

Міністерство фінансів – це один із провідних органів у системі державної виконавчої влади.  Міністерство фінансів України має за мету забезпечувати стабільний поступальний розвиток країни, створювати умови для досягнення повної зайнятості, розвитку підприємницької діяльності, формування раціональної структури економіки та ін.

Основні функції Міністерства фінансів такі:              

—  реалізація фінансової політики держави, забезпечення її втілення в життя;

—  складання проекту та забезпечення виконання Державного бюджету України;   

—  забезпечення стабільності державних фінансів, активного впливу їх на соціально-економічний розвиток країни;                                                                               

—  концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України та її регіонів;                                                                       

—  аналіз показників розвитку економіки, впровадження

—  заходів щодо її оздоровлення;

—  аналіз підсумків виконання бюджетів усіх рівнів тощо

Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету Укра­їни, є Державне казначейство України, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.. Воно було створене Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. для забезпе­чення чіткого контролю за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням.

Державне казначейство України – це самостійна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційну політику розвитку казначейської системи. Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру і складається з:

1) Державного казначейства України, яке розташоване у столиці країни;

2) управлінь Державного казначейства обласного значення;

3) районних управлінь Державного казначейства.

Державне казначейство створене з метою забезпечення повного та своєчасного виконання  Державного бюджету.

Функції Державного казначейства такі:

1. Забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку

2. Управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

3. Визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

2. Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби, Державної фіскальної служби.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює реві­зії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-реві­зійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльно­сті підприємств і організацій державного сектора. Контрольно-ревізійна служба має регіональну структуру, ідентичну системі Міністерства фінансів.

Міністерство фінансів України організовує виконання державного бюджету через Державне казначейство та його територіальні органи. Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є забезпечення надходжень податків до бюджетів усіх рівнів. Ця функція покладена на Державну фіскальну службу України (ДФСУ) з широ­кими правами та податкову міліцію, яка виведена з підпоряд­кування Міністерства внутрішніх справ України. Ці структу­ри підпорядковані Президенту України. ДФСУ була створена на підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 р. на базі Головної податкової інспекції України. Вона є цент­ральним органом виконавчої влади, що забезпечує регіональ­не надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів.

Основні завдання ДФС:

1) реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи

2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики;  державної політики у сфері державної митної справи; державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів

3. Банки  як провідні суб’єкти фінансового посередництва

Структура кредитної системи у різних країнах з розвиненою ринковою економікою хоч і має власну специфіку, однак їй притаманні і загальні риси. У кожній країні до кредитної системи належать такі установи.

Банківська система - це сукупність взаємопов'язаних банків, законодавчо визнана і чітко структурована. Є два типи побудови банківської системи:

• однорівнева – передбачає горизонтальні зв'язки між банками (трапляється в тоталітарних державах);

• дворівнева – на верхньому рівні стоїть центральний банк як емісійний центр, банк банків і уряду, на нижньому рівні - банківські установи (трапляється в ринкових державах).

Банківська система України незалежної держави, прагне до створення розвинутої ринкової економіки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являє собою "банк банків", центральний банк країни, що здійснює емісійну та грошово-кредитну політику у державі, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, а до другого - система комерційних банків, що безпосередньо здійснюють обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Метою діяльності банку як комерційної установи є одержання максимального прибутку за мінімізації ризиків.

Функції банків:

• трансформаційну – трансформація ризиків, строків, обсягів, просторова трансформація;

• емісійну - створення додаткових платіжних засобів і спрямування їх в оборот або вилучення їх з обороту;

• стабілізаційну. Ця функція банків пов'язана з ризиковістю їх комерційної діяльності, основаної на залученні чужих грошей.

4. Діяльність небанківських фінансово-кредитних установ

Значне місце у сучасній кредитній системі ринкової економіки займають спеціалізовані кредитно-фінансові інституції, до яких належать:

а) інвестиційні компанії, фінансові корпорації, будівельні об'єднання, фондові біржі, діяльність яких має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків. Операції цих кредитних установ здійснюються з метою фінансової підтримки деяких галузей господарства (нерідко – на пільгових умовах) або поширюються на такі сфери кредитування, які є ризикованими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, дрібне підприємництво, зовнішня торгівля);

б) страхові компанії, які отримують внески від тих, хто страхує своє майно або життя, і виплачують страхові премії у випадках аварії, стихійного лиха тощо. Страхові компанії західних країн тісно пов'язані з кредитною системою і навіть конкурують з банками. Власні нагромадження вони використовують як кредитні ресурси, купуючи цінні папери підприємств та облігації державних позик;

в) пенсійні фонди, що формуються як приватними компаніями, так і державними органами. Володіючи значним капіталом, вони фінансують великі промислові компанії, купуючи їх акції та облігації.

5. Організація фінансової роботи на підприємстві

Підприємство - це первинна ланка виробничої сфери, яке займається виробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт з метою задоволення ринку й одержання прибутку

Для більшості підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться благодійницькі, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства.

Фінансові відносини, відображаючи рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні й перерозподільні процеси й проявляються в грошових потоках.

Фінансова діяльність будь-якого суб'єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат.

Доходи одного із суб'єктів завжди є витратами іншого.

Під доходами розуміють отримані в результаті певної діяльності надходження коштів. Доходи - це всі надходження, які забезпечують фінансування витрат (витрат). Джерелом доходів є в основному склад доданої вартості - прибуток, позичковий відсоток, рента, непрямі податки.

Під витратами розуміють використання кошти, наявних у розпорядженні того або іншого суб'єкта на даний момент, з метою забезпечення певних потреб. Витрати можуть здійснюватися за рахунок отриманих доходів або наявних фінансових ресурсів.

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає:

• планування і організацію фінансів;

• облік фінансових ресурсів;

• контроль і аналіз ефективності їх використання;

• регулювання доходів і видатків;

• стимулювання кінцевих результатів виробництва.

Фінансову роботу на підприємствах організовують і проводять спеціальні фінансові служби.

Фінансовий відділ фірми має право:

• контролювати інші відділи в питаннях, що пов'язані з виконанням покладених на нього обов'язків;

• вимагати від інших відділів матеріали, потрібні для виконання обов'язків;

• вибирати в бухгалтерії, плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітального будівництва потрібні для роботи документи і матеріали.

Начальник фінансового відділу або фінансовий директор, або фінансовий менеджер підпорядковуються керівникові фірми або заступникові з економічних питань і несуть відповідальність ось за що:

• збереження власних оборотних засобів підприємства;

• виконання планів реалізації і прибутку;

• забезпечення ресурсами витрат, передбачених фінансовим планом;

• використання коштів за цільовим призначенням;

• дотримання фінансової і кредитної дисципліни.