Тема 1

Тема 1: Становлення та розвиток казначейської справи в Україні

1. Л. Становлення та розвиток казначейської справи в Україні. Історичні умови започаткування казначейств. Передумови створення та проблеми становлення казначейської системи України. Державне казначейство як система органів державної виконавчої влади.
2. С.р. Необхідність створення Державного казначейства України.
3. С.р. Етапи становлення та розвитку Державного казначейства України
4. Пр №1. Складання хронологічної таблиці становлення та розвитку Казначейства України

1. Вступ. Становлення та розвиток казначейської справи в Україні. Історичні умови започаткування казначейств. Передумови створення та проблеми становлення казначейської системи України. Державне казначейство як система органів державної виконавчої влади.  (лек)

Створення казначейства сприяли певні умови. Але на всіх етапах розвитку суспільства розвиток держави зумовлював створенню структур, які б забезпечували реалізацію її основних функцій.

Термін казначейства походить від лат. «казна», що в перекладі означає скарб, цінність. Сучасна енциклопедія трактує казну як: «условное обозначение нераспределенного имущества, предже всего средств соответственного бюджета, составляющих собственность государства… или хранилище денег, драгоценностей и других материальных ценностей…».

Казначейство  - це місце, де зберігаються багатство країни. Це суспільно-фінансовий інститут, який відповідає за збереження державних коштів і є їх розпорядником. Створення казни, казначейства сприяє зосередженню в одних руках.

Казначейство – це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської  системи.

Традиції Казначейства в Україні зародились, ще за часів Київської Русі. Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого і його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей князівств.

Першим у світі конституційне визначення державної увини  зробив Пилип Орлик у так званій Бендерівській конституції. Конституцією відокремлювався державний скарб від особистих коштів гетьмана і передавався в розпорядження генерального підскарбія.

Ключовим явищем в історії казначейства були роки Запорізької Січі (ХVІ початок -  кінець ХVІІ ст. По 3 серпня 1775р. – Маніфест Катерини ІІ про ліквідацію Запорізької Січі).

Княжа казна великих московських князів знаходилась у Кремлі, на казенному дворі.

У Московській Русі на поч. 18 ст. стала нагальна потреба необхідністю реформа центральних державних установ. У 18 ст. Петро І прийняв рішення про створення колегій, які колегіально приймали як управлінські,  так і інші рішення.

Казначейство як спеціальний фінансовий орган, який відав касовим виконанням державного бюджету, було засновано 2 лютого 1821 року,  коли у складі Міністерства фінансів створили департамент Державного казначейства. Під його опікою були місцеві органи – казенні палати. Всі прибутки, зібрані органами казначейства, надходили на рахунок у Державному банку. На час жовтневих подій 1917 року департамент Державного казначейства був головним у системі Міністерства фінансів. Він розпоряджався рухом коштів, що надходили до загальних державних доходів за видатками.

2. С.р. Необхідність створення Державного казначейства України.

Система виконання державного бюджету, що функціонувала в колишньому СРСР, була досить ефективною і в цілому відповідала потребам централізованої планової економіки її функціонування забезпечувала органічна взаємодія, з одного боку, державних банків, з другого - Міністерства фінансів, його місцевих органів та галузевих міністерств і відомств.

Але зміни в 1993 році функцій Національного банку України, закріплення його незалежності від уряду України ускладнили процес касового виконання Державного бюджету через банківську систему, призвели до некерованості бюджетним процесом, розпорошення бюджетних коштів на рахунках, відкритих в установах комерційних банків. У багатьох випадках безпідставно затримувалося перерахування коштів через банківську систему, внаслідок чого до Державного бюджету України кошти надходили із запізненням або зовсім не надходили. Питання видаткової частини Державного бюджету також були неврегульовані. Практично контроль з боку держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання Державного бюджету фінансовими органами.

Отже, державна скарбниця, яка за своїм призначенням повинна служити інтересам держави і завдяки якій мали вирішуватись еконо­мічні та соціальні питання, не мала чіткої системи використання коштів, управління доходами й видатками Державного бюджету та позабюджетних коштів. Такий стан організаційної структури фінансової системи не давав змоги забезпечити виконання першо­чергових завдань, які виникли з переходом на фінансування видатків Державного бюджету України в межах його доходів, а також здійснення системного контролю за проходженням коштів Держав­ного бюджету через банківську систему та ефективного їх використання розпорядниками коштів.

Таким чином, виникли об'єктивні передумови для створення у державі окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив:

·        прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання;

·        створення системи ефективного управління бюджетними коштами;

·        здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

·        надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України.

3. С.р. Етапи становлення та розвитку Державного казначейства України

З часу створення ДКУ можна виділити такі основні етапи розвитку Казначейства залежно від економічної ситуації, що складалася у державі.

1 етап. Жовтень 1992 p. – 1995 p. Цей етап характеризується створенням на базі підрозділів Головного бюджетного управління Міністерства фінансів України Управління виконання державного бюджету. Це дозволило, починаючи з 1 липня 1993 р., перейти на нову систему виконання видаткової частини державного бюджету і забезпечити здійснення Міністерством фінансів України функції обліку видатків державного бюджету, яка раніше забезпечувалась банківською системою.

2 етап.  Листопад 1995 р. – грудень 1997 р. На цьому етапі на базі Управління виконання Державного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 р. створено систему Державного казначейства, впровадження Єдиного казначейського рахунку у НБУ та уповноважених комерційних банках для зарахування доходів Державного бюджету та проведення видатків. 1997рік став початком запровадження казансейської системи виконання державного бюджету за видатками.

3 етап. Січень 1998 р. – грудень 2000 р. Характеризується завершенням переведення на казначейську систему виконання державного бюджету практично всіх розпорядників коштів міністерств і відомств, проведення підготовчої роботи з переведення на казначейське обслуговування силових міністерств і 9 відомств, які мали свої особливості, що вимагало структурних перебудов у галузевій фінансовій системі.

4 етап. 2001р. – березень 2011р. 2001 рік став роком зміни статусу Державного казначейства: із клієнта банку Казначейство стало учасником Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). Запровадження розрахунків через СЕП НБУ і ЄКР дає широкі можливості значно прискорити розрахунки та виконання державного бюджету на всіх рівнях.  З 1 січня 2003 року почалося поступове переведення на казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками..

5 етап. Березень 2011р. – перехід до Державної казначейської служби України. Указом Президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади » від 09.12.2010 Державне казначейство України в березні 2011 року перейменоване в Державну казначейську службу України. Її теперішній статус визначає Положення про ДКСУ згідно з Указом Президента України від 13.04.2011р., в якому зазначено, що ДКСУ є правонаступником прав та обов’язків ДКУ – урядового органу державного управляння, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Перехід до ринкових методів господарювання зумовив доко­рінне реформування всієї фінансової системи України та зокрема її основної ланки - бюджетної системи. Сьогодні бюджетна система України перебуває на стадії становлення та розвитку, відпрацьовуються законодавчий механізм пере­розподілу компетенції між різними рівнями влади, органами місцевого самоврядування. За таких умов надзвичайно актуаль­ним є завдання забезпечення керованості та підконтрольності (державних фінансів, їх централізації в руках одного органу ви­конавчої влади, який уповноважений впорядкувати бюджетні потоки та оперативно подавати інформацію про стан державних фінансів для ухвалення оптимальних управлінських рішень.

Для забезпечення державної бюджетної політики, ефектив­ного управління доходами та видатками Державного бюджету у 1995 році в Україні було запроваджено казначейську систему виконання бюджету.

Особливість нової системи, впровадженої інститутом казначейства, полягає в тому, що через цей орган здійснюється економічне, обов'язково цільове витрачання коштів Державного та місцевих бюджетів, що надає можливість, по-перше, оперативно розпоряджатися грошовими ресурсами держави, по-друге, ефективно їх перерозподіляти, по-третє, нагромаджувати грошові ресурси з метою реалізації державних програм і зобо­в'язань.

Як свідчить світовий досвід (а органи казначейства є у біль­шості розвинених країн і навіть у країнах близького зарубіжжя), наявність інституту казначейства сприяє ефективному виконанню бюджетів, що, у свою чергу, забезпечує вирішення питань, пов'язаних з акумулюванням, використанням та перерозподілом державних коштів.

Предметом навчальної дисципліни є зміст операцій з касового   виконання   доходів   і   видатків   державного   та   місцевих бюджетів. І вивчає він організацію виконання функцій Державним казначейством України за всіма напрямами його діяльності спрямованими на вдосконалення механізмів економного та ефективного управління фінансовими ресурсами держави.

Об'єктом вивчення дисципліни є напрями казначейської діяльності в процесі виконання функцій та завдань, покладених на Державне казначейство України.

Мета навчальної дисципліни - дати ґрунтовні знання з казначейської справи та виробити вміння та навички користуватись ними під час здійснення операцій з касового виконання державного та місцевого бюджетів за доходами і видатками.

Завдання навчальної дисципліни — навчити самостійно вирішувати питання організації роботи за основними напрямами казначейської діяльності, організації і ведення бухгалтерського обліку і звітності бюджетних установ та організацій і забезпечення контролю за цільовим ефективним використанням бюджетних коштів.

Загальним методом для казначейської справи, як і для всіх інших наук, є діалектичний метод. При дослідженні явищ і процесів у системі фінансів України і передусім державному бюджеті, через який централізуються ресурси і здійснюється єдина фінансова політика держави, основи казначейської справи в основному використовують статистичний метод. При реєстрації розписів, кошторисів доходів та видатків і змін до них, зобов'язань, надходженні податків і зборів та їх перерахуванні, а також наданні та отриманні фінансування на виконання кошторисів та зарахуванні коштів за надані послуги і здійснення касових видатків, що свідчать про оплату зобов'язань (оплату рахунків розпорядників), та відображенні фінансових результатів операції одночасно на балансових рахунках декількох класів і заносяться до облікових та звітних регістрів. Тому використовується метод бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких операції з касового виконання бюджету за доходами та видатками відображаються в обліку та звітах. Основними елементами цього методу є бюджетно-кошторисне планування, оцінка, документація, рахунки, подвійний запис, інвентаризація, балансове узагальнення, звітність та співставлення показників.

Практичне використання цих елементів обумовлено Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який є основним нормативним документом, що регулює питання організації бухгалтерського обліку в країні, та інструктивними матеріалами затвердженими Кабінетом Міністрів та наказами Державного казначейства України.

Бюджетно-кошторисне планування - це складова бюджетного процесу, пов'язана з виконанням бюджету в момент реєстрації розписів і кошторисів в органах Державного казначейства України та змін до них.

Оцінка - це відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою їх узагальнення.

Документація - це відображення операцій на визначених носіях інформації (паперових, електронних), письмове свідчення здійснених операцій з виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками.

Рахунки - це спосіб групування, поточного обліку і контролю за наявними надходженнями до бюджетів, бюджетними призначен­нями, асигнуваннями, зобов'язаннями, касовими видатками та рухом коштів бюджетів і розпорядників.

Подвійний запис - це принцип тотожного одночасно на всіх класах рахунків відображення операцій з виконання бюджетів і кошторисів бюджетних установ як їх складових, що зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків. Такий запис випливає з економічної суті операцій із внесення змін до розписів і кошторисів, надходження коштів і оплати рахунків. Всі такі операції викликають одночасні зміни в доходах бюджетів, бюджетних призначеннях та асигнуваннях і зобов'язаннях та касових видатках.

Інвентаризація - це спосіб співставлений та перевірки відповідності залишків бюджетних асигнувань, коштів та проведених касових видатків, відображених у балансі органів Державного казначейства розпорядником на звітну дату.

Балансове узагальнення — це спосіб щоденного узагальнення і групування інформації про доходи бюджетів, бюджетні призначення, асигнування і зобов'язання розпорядників та здійсненні касові видатки.

Звітність - це система підсумкових взаємопов'язаних і взаємозумовлених показників, які характеризують у цілому виконання державного та зокрема кожного рівня бюджетів (державного, обласного, районних, міських, сільських та селищних).

Казначейська справа - це суспільна економічна наука, що вивчає організацію казначейського виконання державного та місцевих бюджетів за доходами і видатками при умові функціонування єдиного казначейського рахунку.

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких операції з касового виконання державного і місцевих бюджетів за доходами та видатками відображаються в обліку та звітах.

Держава є важливим суб'єктом фінансового ринку. Вона зв'язана з економічною системою країни через податки, займи, державні замовлення. Фінансова система України будь-якої держави є сукупністю взаємопов'язаних відносно незалежних елементів, в основі яких лежать фінансові відносини і відображають специфічні форми та методи обміну, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту. Саме в такий спосіб формуються загальнодержавні фінан­сові ресурси, які покликані забезпечити динамічний та ефективний розвиток суспільства. Це система економічних відносин, застосовуючи які держава створює централізовані фонди грошових ресурсів і використовує їх на потреби народного господарства, соціально-культурні заходи, управління та оборону країни тощо. Державне казначейство України - це фінансова інституція, на яку покладається реалізація загальнодержавних функцій із:

• централізації грошових засобів (фондів), що виходять за межі області;

• законодавчого    врегулювання    фінансових    відносин    між структурами, що задіяні в процесі формування державного бюджету.

У формуванні бюджету беруть участь всі підприємства та установи виробничої і невиробничої сфери, населення та міжнародні кредити. Такі ж відносини характерні і для касового виконання бюджету за видатками - це фінансування оборони, управління, соціального захисту, наукових досліджень, освіти тощо.

На сьогодні в Україні уже склалась фінансова система та регламентовані функції суб'єктів системи, кожен з яких має притаманні йому організаційні форми.

На органи управління покладено функції управління на мікро- і макрорівнях та контролюючі. Міністерство фінансів є центром макроекономічного планування і прогнозування розвитку економіки держави. Воно скеровує фінансові потоки на цьому рівні, крім того, здійснює економічну експертизу проектів, контролює використання коштів держави. Функції управління фінансовими потоками на рівні держави і контроль за ефективним використанням коштів покладаються Міністерством фінансів на Державне казначейство України, як зазначено в Положенні про Державне казначейство України, і воно є органом, який може виступити основним об'єктом фінансового ринку, за умови, що йому будуть державою делеговані функції, права і обов'язки для участі в процесі фінансових торгів. Державне казначейство України для цього має всі підстави, бо:

■ володіє оперативною інформацією про фінансовий стан рахунків з обліку коштів, асигнувань та зобов'язань у розрізі територій, відомств, бюджетних програм;

■ контролює та прогнозує виконання бюджету в розрізі кодів економічної класифікації, які дозволяють виявити реальні резерви тимчасово вільних фінансових ресурсів для участі в торгах;

■ має реальну можливість перерозподіляти наявні грошові засоби для своєчасного забезпечення першочергових платежів;

■ зможе забезпечити оперативний контроль освоєння (рахунки відкриті в органах ДКУ ) і повернення виданих позик.

3. Положення про Державне казначейство України. Положення про єдиний казначейський рахунок 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 460/2011

Про Положення про Державну казначейську службу України

13 квітня 2011 року

П О Л О Ж Е Н Н Я

про Державну казначейську службу України

1. Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

2. Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі – Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

3. Основними завданнями Казначейства України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

4. Казначейство України відповідно до покладених завдань:

1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

2) управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;

3) за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;

5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

6) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України;

7) здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

8) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства;

9) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

10) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством;

11) веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

12) веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;

13) здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету;

14) забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності;

15) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;

16) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;

17) зводить та складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та строки, визначені бюджетним законодавством. Складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів;

18) здійснює за дорученням Мінфіну України погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валютах;

19) розміщує на офіційному сайті Казначейства України квартальну та річну звітність про виконання Державного бюджету України;

20) здійснює у межах повноважень контроль за:

веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;

дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;

дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

21) здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

22) зупиняє операції з бюджетними коштами та ініціює зупинення бюджетних асигнувань у разі вчинення учасником бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства;

23) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

24) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

25) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється органами Казначейства України;

26) здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

27) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Казначейство України Президентом України.

5. Казначейство України з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

2) здійснює добір кадрів в апарат Казначейства України та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Казначейства України та його територіальних органів;

3) контролює діяльність територіальних органів Казначейства України;

4) організовує планово-фінансову роботу в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;

5) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Казначейства України, його територіальних органів і підрозділів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління;

6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства України;

7) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

8) організовує ведення діловодства та архіву в апараті Казначейства України відповідно до встановлених правил.

6. Казначейство України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

1) відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для видачі готівки в Національному банку України та інших уповноважених банках;

2) розміщувати за рішенням Міністра, погодженим із Національним банком України, тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка та кошти валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів;

3) складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу та на підставі цих протоколів у межах наданих законодавством повноважень зупиняти операції з бюджетними коштами, а також ініціювати зупинення бюджетних асигнувань;

4) списувати позички, надані місцевим бюджетам, відповідно до законодавства;

5) вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності;

6) порушувати питання про притягнення до відповідальності за допущення порушення бюджетного законодавства згідно з законами України;

7) звертатись до суду, в тому числі у разі виявлення порушень бюджетного законодавства;

8) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

9) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

10) скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

11) проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

12) здійснювати у межах повноважень Казначейства України співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначейськими службами інших держав щодо вивчення досвіду роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо впровадження такого досвіду в Україні;

13) брати участь у діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між Казначейством України та казначейськими службами інших держав за погодженням із Кабінетом Міністрів України;

14) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами.

7. Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

8. Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

9. Казначейство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою.

10. Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

Голова Казначейства України:

1) очолює Казначейство України, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями;

2) вносить на розгляд Міністру пропозиції щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та розроблені Казначейством України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

3) вносить на розгляд Міністру проекти нормативно-правових  актів Мінфіну  України з питань, що належать до сфери діяльності Казначейства України;

4) забезпечує виконання Казначейством України актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України;

5) затверджує за погодженням з Міністром схвалені на засіданні колегії річний план роботи Казначейства України, заходи щодо реалізації основних напрямів та пріоритетних цілей його діяльності відповідно до визначених завдань;

6) звітує перед Міністром про виконання річного плану роботи Казначейства України та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Казначейства України, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

7) вносить пропозиції Міністрові щодо кандидатур на посади своїх заступників;

8) затверджує за погодженням із Міністром структуру апарату Казначейства України;

9) забезпечує виконання наданих Міністром доручень;

10) вносить Міністрові пропозиції щодо утворення у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на його утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів Казначейства України, які є юридичними особами публічного права;

11) утворює у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства України і коштів, передбачених на утримання Казначейства України, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром територіальні органи Казначейства України як структурні підрозділи апарату цього органу;

12) призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Казначейства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Казначейства України;

13) забезпечує взаємодію Казначейства України із визначеним Міністром структурним підрозділом Мінфіну України;

14) забезпечує дотримання встановленого Міністром порядку обміну інформацією між Мінфіном України та Казначейством України та вчасність її подання;

15) призначає на посади та звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників і заступників керівників структурних підрозділів апарату Казначейства України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату Казначейства України;

16) притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства України, керівників територіальних органів Казначейства України та їх заступників;

17) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів головних розпорядників коштів державного бюджету;

18) підписує видані в межах компетенції Казначейства України накази організаційно-розпорядчого характеру та організовує контроль за їх виконанням.

11. Голова Казначейства України має трьох заступників, у тому числі одного першого.

Першого заступника, заступників Голови Казначейства України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Казначейства України, погоджених із Міністром.

Першого заступника та заступників Голови Казначейства України звільняє з посад Президент України.

12. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Казначейства України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Казначействі України утворюється колегія у складі Голови Казначейства України (голова колегії), першого заступника та заступника Голови Казначейства України за посадою, визначених посадових ос<