Тема 3

Тема 3: Організаційна структура та бюджетні повноваження Державного казначейства України

1. Структура Державного казначейства України та його органи управління. Суть діяльності Державного казначейства України. Органи відповідальні за виконання Державного бюджету.
2. Розрахункові палати у системі казначейства.
3. Відділення Державного казначейства в районах
4. Взаємодія Державного казначейства та його територіальних органів з міністерствами, банками, податковою службою, місцевими фінансовими органами, органами державної виконавчої влади.
5. Пз №2. Ознайомлення із змістом роботи органів державного казначейства
6. Організація бюджетного процесу в Україні. Принципи виконання Державного бюджету.

1. Структура Державного казначейства України та його органи управління. Суть діяльності Державного казначейства України. Органи відповідальні за виконання Державного бюджету.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворено для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Трирівнева структура Казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Казначейська система України складається з:

а) апарату Державної казначейської служби України, яка розташовується у столиці держави i представляє її центральний рівень;

б) головних управлінь Державної казначейської служби України (ГУДКСУ) обласного значення;

в) районних, міських, районних у містах управлінь (відділень) Державної казначейської служби (УДКС).

 Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів України, та звільняє з посади Президент України.

Голова Казначейства України здійснює керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за стан справ у сфері діяльності Казначейства, визначає повноваження та розподіляє обов’язки між своїми заступниками, затверджує за погодженням з Міністром фінансів України структуру Казначейства України та його територіальних органів в областях та місті Київ, призначає і звільняє з посади керівником територіальних органів Казначейства.

 Головні управління Державної казначейської служби України (ГУДКСУ) розташовані на всій території держави. Усі начальники казначейських управлінь звітують Голові Казначейства та начальникові ГУДКСУ. Кожне районне управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі.

Обласне управління ДКСУ очолює начальник, який несе відповідальність за роботу всіх районних управлянь Казначейства у рамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій.

Головні управління ДКСУ в областях мають організаційну структуру та здійснюють:

1. Впровадження законодавчої та нормативної бази виконання бюджету
2. Касове виконання бюджету, а саме:

• бухгалтерський облік та звітність з проведених ними операцій;
• отримання, реєстрацію, доведення бюджетним установам асигнувань та інформації, пов’язаної з управлінням бюджетом;
• управління бюджетними надходженнями на єдиний казначейський рахунок в НБУ, переказ коштів та проведення видатків;
• облік та звітування органам виконавчої та законодавчої влади про виконання функцій, що входять до обов’язків ГУДКСУ
• збирання, перевірку та проведення даних до інформаційної системи, а також консолідацію звітів про виконання бюджетів

3. Виконання завдань Казначейства України
4. Керівництво, контроль та оцінку роботи підвідомчих районних казначейських відділень РУ ДКСУ
5. Управління казначейською інформаційною системою всіх казначейських органів в області
6. Підготовку та виконання планів щодо контрольно-ревізійних перевірок підвідомчих РУ ДКСУ.

2. Розрахункові палати у системі казначейства.

Розрахункові палати – це проміжна ланка (зв’язуючий вузол) між Національним банком України та органами Державного казначейства, що забезпечує планомірне та своєчасне проведення міжбанківських та внутрісистемних розрахунків по обслуговуванню державного бюджету за доходами та видатками, місцевих бюджетів – за доходами, а в перспективі – і за видатками.

Метою створення розрахункових палат є:

– забезпечення прискорення розрахунків між банками в Україні;

– підвищення рівня надійності розрахунків;

– сприяння раціональному використанню тимчасово вільних ресурсів банків і створення фінансового ринку;

– впровадження сучасних міжнародних технологій, стандартів, протоколів і поступове входження банківської системи України в світову банківську систему;

– посилення контрольних функцій Національного банку за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;

– забезпечення багаторівневого захисту даних від несанкціонованого доступу, використання, викривлення і фальсифікації на ступенях опрацювання і зберігання;

– контроль достовірності даних на всіх ступенях розрахунків;

– надання учасникам розрахунків інформаційних послуг.

Система розрахункових палат в Україні має дворівневу структуру:

– регіональні розрахункові палати, які обслуговують міжбанківські розрахунки на регіональному та міжрегіональному рівнях;

– Центральна розрахункова палата, яка обслуговує міжрегіональні банківські розрахунки, контролює та виконує балансування міжрегіональних платіжних оборотів.
 

Центральна розрахункова палата (ЦРП) організовує функціонування Системи електронних платежів та керує роботою Регіональних розрахункових палат.

Основним принципом діяльності Центральної розрахункової палати є перерахування платежів через ЦРП відповідним Регіональним розрахунковим палатам.
Центральна розрахункова палата взаємодіє з усіма Регіональними палатами і представляє верхній рівень Системи електронних платежів.

Регіональні розрахункові палати (РРП) є самостійними структурними підрозділами регіональних управлінь Національного банку України, які обслуговують у Системі електронних платежів банки-учасники СЕП відповідного регіону. У своїй діяльності РРП керується діючим законодавством України, Положенням про Державне казначейство України, наказами та розпорядженнями ДКУ, Управління інформаційних технологій ДКУ, наказами, нормативними актами та розпорядженнями і вказівками НБУ, Департаменту інформатизації НБУ, Центральної розрахункової палати, територіального Управління НБУ регіону, в якому обслуговується Обласне Управління Державного казначейства.

3. Відділення Державного казначейства в районах

Усі начальники казначейських відділень звітують безпосередньо начальникові обласного управління Державного казначейства. Кожне районне відділення несе відповідальність за здійснення касових операцій з виконання Державного та місцевих бюджетів у своєму районі.

Управління (відділення) районного Казначейства відповідальні за:

1. Впровадження та дотримання законодавчих і нормативних документів щодо виконання бюджетів
2. Касове виконання державного бюджету за видатками в межах асигнувань, передбачених державних бюджетом, забезпечення виконання загального та спеціального фондів державного бюджету за доходами, а саме:

• обліковує кошти державного бюджету, одержані на ЄКР;
• забезпечує отримання, реєстрацію, доведення розпорядникам бюджетних коштів, асигнувань та інформації, пов’язаної з виконанням бюджету;
• проводить звірку даних обліку за доходами з фіскальними органами;
• приймає від бюджетних установ заяви на платіж, проводить контроль за дотриманням лімітів видатків та здійснення платежу;
• веде облік розпорядників коштів та ін

4. Взаємодія Державного казначейства та його територіальних органів з міністерствами, банками, податковою службою, місцевими фінансовими органами, органами державної виконавчої влади.

5. Пз №2. Ознайомлення із змістом роботи органів державного казначейства

6. Організація бюджетного процесу в Україні. Принципи виконання Державного бюджету.

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджет складається на рік – цей термін називається бюджетний період, який співпадає з календарним роком.

Бюджетний процес в Україні визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами.

 Стадії бюджетного процесу:

1. Складання проектів бюджетів.

2. Розгляд та прийняття Закону України “Про Державний бюджет України”, рішень про місцеві бюджети.

3. Виконання бюджету, у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит, проводиться економічний аналіз та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:

1. Постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.

2. Оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням і планам.

3. Інформування керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки, проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.

Основним завданням бюджетного процесу є допомога суб’єктам ухвалювати слушні рішення щодо надання послуг і сприяти участі в процесі зацікавлених осіб.

Для виконання цього завдання потрібно дотримуватись таких принципів бюджетного процесу:

1. Оцінити потреби, пріоритети та можливості учасників бюджетного процесу.

2. Визначити загальні цілі для ухвалення рішень.

3. Розробити управлінські стратегії для досягнення цілей.

4. Розробити бюджет, що узгоджується з підходами до досягнення цілей. Для цього підготувати і затвердити фінансовий план і бюджет, що дозволить досягнути поставлені цілі, зважаючи на обмеження наявних ресурсів.

5. Постійно оцінювати бюджетну програму, її фінансову ефективність.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

У систему органів, що наділені бюджетними повноваженнями, входять:

законодавчі (представницькі) і виконавчі органи державної влади;

органи грошово-кредитного регулювання; органи державного (муніципального) контролю.

Базовими макроекономічними показниками для формування параметрів бюджету є обсяг ВВП і темпи його зростання в черговому фінансовому році, передбачуваний рівень інфляції та низка інших. Складання бюджету ґрунтується на основних напрямах грошово- кредитної, бюджетної, податкової політики держави в цілому та відповідної території на наступний бюджетний період.

Тема №3. Організаційна структура та бюджетні повноваження Державного казначейства України. 4/4

1. Організаційна структура центрального апарату Державного казначейства України, та їх функції
2. Адміністративні управління Державного казначейства України
3.  Організаційна структура районних та міських відділень казначейства
4. Складання організаційних структур центрального апарату Державного казначейства України

1. Організаційна структура центрального апарату Державного казначейства України, та їх функції.

У більшості країн касовим виконанням державного бюджету займається безпосередньо Міністерство фінансів або спеціально утворені державні органи, як-то Державне казначейство, Бюджетне управління, Адміністративно-бюджетне управління тощо. Основною функцією Державного казначейства України з моменту його утво­рення є виконання державного бюджету та управління бюджетними коштами. При цьому Казначейство вирішує такі завдання:

-підвищення ефективності використання бюджетних коштів;

-забезпечення цільової спрямованості, своєчасності і раціональ­ності використання бюджетних коштів;

-формування достовірної і оперативної інформації про рух бюд­жетних коштів;

-організація оперативного обліку і контролю руху бюджетних коштів;

-забезпечення оптимального управління державним боргом;

-здійснення контролю за дотриманням вимог чинних норматив­
них та інструктивних документів.

До інших функцій Казначейства належать:

-контроль за цільовим спрямуванням коштів на стадії здійснення платежу;

-управління коштами бюджетів;

-облік доходів і видатків бюджетів;

-облік, обслуговування і погашення державного боргу;

-контроль за виконанням кошторисів доходів і видатків розпоряд­ників коштів;

- підготовка звітності про виконання бюджетів;

- розмежування надходжень між бюджетами;

- стягнення коштів, що належать державному бюджету;

- управління поточними залишками коштів на казначейських рахунках;

-відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків розпорядників коштів;

- здійснення оплати рахунків за дорученням розпорядників коштів;

- розроблення нормативних документів, які стосуються казначейського обслуговування бюджетів;

- забезпечення роботи власної інформаційно-обчислювальної сис­теми та її взаємодії з відповідними системами НБУ, банків, ДПА, міністерств та відомств;

- проведення підбору та забезпечення підвищення кваліфікації кадрів;

- виконання інших функцій, передбачених законодавством.

Здійснюючи такі функції, Державне казначейство зосереджує у своїх руках всі важелі управління державними фінансами і має ник точний статус головного фінансового агента держави.

Банківська система акумулює бюджетні кошти на рахунках Казначейства, зберігає і перераховує їх за його дорученням, приймає, зберігає та видає готівку. Основний обсяг банківських операцій Казначейства проводить НБУ, який обслуговує ЄКР. Для будь-якої держави взаємодія центробанку і Казначейства вигідна з багатьох причин:

- надійність - саме центробанк забезпечує надійну і стабільну роботу як всієї банківської системи країни, так і кожного банку зокрема;

- економічність - обслуговування в центробанку дешевше, ніж в інших банках;

- можливість взаємозаліків - центробанк є кредитором держави і остання може оперативно зменшувати свою заборгованість залишками по ЄКР;

- контрольованість - значні фінансові потоки бюджетних коштів роблять необхідним додатковий контроль за ними, як і проведен­ня відповідних оперативних змін у грошово-кредитній політиці, яку проводить центробанк;

- інформативність — зосередженість бюджетних коштів в системі одного банку значно полегшує збір і підвищує достовірність інформа­ції про їх рух.

Міністерства і відомства мають право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затверджених у бюджеті. Органи Казначейства не втручаються в права розпорядників коштів, не здійснюють економічного та організаційного контролю за їхньою діяльністю.

Організаційна структура Казначейства враховує адміністративно-територіальний устрій країни. У центрі (м. Київ) знаходиться Державне казначейство України, в Автономній республіці Крим - окреме управління Державного казначейства, на рівні областей - 27 територіальних управлінь, окремі управління у м. Києві та м. Севасто­полі, на рівні районів - 684 територіальних відділення. Всі структурні підрозділи є юридичними особами і мають відповідні атрибути: самостійний баланс, рахунок у банку, печатку. До 1999 року Дер­жавне казначейство мало статус Головного управління і функціо­нувало в системі Міністерства фінансів України. Указом Президента України у 1999 році його віднесено до інших органів центральної виконавчої влади, що прирівняло його до державного комітету. Але і до сьогодні залишились нерозв'язаними окремі нормативно-організаційні проблеми, зокрема, не затверджене нове Положення про Державне казначейство, поки що відсутнє необхідне законодавство.

Голова Казначейства призначається (звільняється) Президентом за поданням Прем'єр-міністра і несе персональну відповідальність за діяльність Казначейства, затверджує його організаційну структуру, визначає обов'язки і повноваження своїх заступників, призначає і звільняє начальників територіальних органів. Для погодженого вирішення питань утворена Колегія у складі 11 членів на чолі з Головою Казначейства.

Внутрішня типова структура управлінь і відділень відображає специфіку діяльності їх клієнтів і може мати певні відхилення, але, як правило, вона включає:

- відділ видатків та контролю за виконанням видатків;

- відділи обліку доходів державного і місцевих бюджетів;

- відділ бухгалтерського обліку і звітності;

- операційний відділ;

- розрахункова палата;

- відділ організації роботи та контролю підвідомчих органів;

- відділ кадрів;

- адміністративно-господарський відділ.

Основними функціями структурних підрозділів Державного казначейства є реалізація законодавчої і нормативної бази та контроль за їх дотриманням, касове виконання державного бюджету, управління доходами бюджету, бухгалтерський облік та звітність, співпраця з органами податкової системи, доведення до розпорядників коштів асигнувань, здійснення платежів з рахунків розпоряд­ників коштів.

В основі завдань і функцій Державного казначейства лежать визначені у законах та інших нормативних документах такі його бюджетні повноваження:

• касове виконання державного і місцевих бюджетів;

·        казначейське обслуговування позабюджетних фондів;

·        ведення обліку руху бюджетних коштів;

·        складання звітності про виконання бюджетів;

·        управління бюджетними асигнуваннями розпорядників коштів;

·        удосконалення бухгалтерського обліку та звітності, підготовка
та запровадження нормативних та інструктивних документів.

Виконання цих повноважень забезпечується належно організаційною співпрацею Державного казначейства з рядом структур виконавчої влади і банківською системою. Від органів державної і місцевої влади Казначейство отримує рішення щодо прийняття і виконання бюджету, встановлення пільг, особливого режиму оподаткування, розпорядження про розподіл коштів для здійснення видатків розпорядників коштів відповідних бюджетів. Від фінансових органів, відповідно,—розпис доходів і видатків бюджету з помісячною розбивкою і деталізацією згідно з бюджетною класифікацією, дані про заліки, відстрочки, розстрочки, пільги для окремих категорій плат­ними податків. Органи ДПА зобов'язані подавати Казначейству перелік платників податків, інформацію про заліки, відстрочки, розстрочки, пільги, про нез’ясовані платежі, рішення про повернення; органи КРУ — акти проведених ревізій; банківська система — щоденні виписки про рух та залишки коштів на ЄКР, звітність.

Отримуючи надходження на відповідний субрахунок ЄКР у виг­ляді податків чи бюджетних асигнувань, Казначейство одразу ж проводить оплату рахунків підприємств і організацій, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам коштів. У цьому й полягає суть казначейського виконання бюджету.

Органи Державного казначейства оплачують рахунки після їх попереднього контролю у межах залишків коштів на підставі поданих розпорядниками коштів належно оформлених документів. Попередньо контролюється відповідність витрат бюджетному розпису і затверд­женому кошторису доходів і видатків розпорядника коштів, а також достовірність підтверджувальних документів на здійснення платежів. Рух коштів за видатками реєструється по кожному розпоряднику та одержувачу бюджетних коштів на реєстраційних рахунках, які відкриваються їм у органах Казначейства за кодами бюджетної класифікації видатків.

У частині касового виконання бюджетів за доходами органи Державного казначейства мають додаткові повноваження на відкриття рахунків з кожного виду надходжень згідно з бюджетною класифіка­цією за доходами, транзитні рахунки - ЄКР, розподіл доходів між бюджетами, повернення надмірно зарахованих до бюджету сум. За видатками — на бюджетний період відкривають реєстраційні рахунки розпорядникам коштів та ведуть реєстр останніх, здійснюють касове планування згідно з бюджетним розписом, оплачують витрати розпо­рядників коштів. Як за доходами, так і за видатками Казначейство здійснює бухгалтерський облік та складає звітність.

Органи Державного казначейства, відповідно до своїх повно­важень та при відповідних обставинах, мають право відмовити в оплаті рахунків, призупинити у встановленому порядку бюджетні асигнування, вилучити кошти до бюджету, зупинити операції або блокувати їх на термін від 10 до 30 днів.

Організаційна структура Державного казначейства України відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України. Відповідно до свого адміністративно-територіального розміщення установи ДКУ поділені на три рівні: центральний, обласний та районний:

• центральний рівень представляє Державне казначейство України, яке розташоване у столиці України - Києві;
• 27 управлінь Державного казначейства (УДК) розташовані таким чином: 1 адміністративне управління - в Автономній Республіці Крим; 24 адміністративні управління функціонують в областях; 2 адміністративні управління - у містах Києві та Севастополі
• районні та міські відділення Державного казначейства (ВДК) -у найбільш важливих місцевих адміністративних центрах.

Відповідно до завдань, покладених на систему органів Державного казначейства України, його центральний рівень - Державне казначейство України - має відповідну структуру (рис. 1.2.) і забезпечує виконання таких функцій:

• здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;
• управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;
• відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;
• проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких, обліковуються кошти Державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було ухвалене державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;
• повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень;
• нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;
• здійснює розподіл коштів між Державним бюджетом АРК, областей, міст Києва та Севастополя, а також: між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

• проводить взаємні розрахунки між Державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також: між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;
• базу даних про зведену мережу розпорядників і одержу­вачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі роз­порядників та одержувачів бюджетних коштів;
• подає розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису Державного бюджету та зміни до нього;
• веде бухгалтерський облік операцій з виконання Державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання Державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;
• здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;
• випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з мі­ністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
• забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів щодо захисту інформації;

у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов'язані із:

-          здійсненням бюджетних повноважень у процесі зарахування надходжень;

-          відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного та місцевих бюджетів;

-          відповідністю  платежів узятим зобов'язанням  та бюджетним асигнуванням;

-          витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;

-          дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспонден­тські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;

-          дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу; дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;

-          здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;

• надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;
• виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов'язані з роботою його територіальних органів;
• здійснює добір працівників Казначейства та підвищення їхньої кваліфікації;
• виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

2. Адміністративні управління Державного казначейства України

Держказначейство має у своєму підпорядкуванні територіальні органи - управління Державного казначейства в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та відділення, агентства, представництва, філії, пункти уповноважених у районах, містах і районах у містах.

У деяких випадках районні відділення Державного казначейства (ВДК) або одночасно обслуговують бюджетні установи, що розта­шовані як у сільській місцевості, так і у районному центрі, або зовсім не запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністра­тивні райони великих міст об'єднують свої функції, зливаючись у єдине міське ВДК великого міста.

Нині існує 27 адміністративних управлінь Державного казначей­ства (УДК). Кожне УДК очолює начальник, який несе відповідаль­ність за роботу всіх районних відділів Державного казначейства в рамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій і має типову структуру, зображену на рисунку 1.3.

УДК забезпечують здійснення казначейської політики на регіо­нальному рівні й виконують такі функції:

• організовують та здійснюють виконання державного та місцевих  бюджетів за принципом єдиного казначейського рахунку в регіоні;
• здійснюють керівництво ВДК;
• ведуть зведені реєстри розпорядників коштів державного та місцевих   бюджетів, державних позабюджетних фондів та рахунків ВДК в установах банків у регіоні;
• організовують та здійснюють прогнозування й касове планування коштів Державного та місцевих бюджетів, визначають на основі чинного законодавства розмір їх поточного використання в межах затверджених на відповідний період видатків
• доводять до розпорядників коштів та ВДК обсяги асигнувань, що виділяються з Державного та місцевого бюджетів
• організовують розподіл між: бюджетами усіх рівнів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язко­вих платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, рішеннями про місцеві бюджети, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;
• здійснюють за поданням ВДК повернення надмірно та помилково сплачених податків, зборів та обов'язкових платежів;
• ведуть бухгалтерський облік руху коштів Державного та місцевих бюджетів на власних рахунках та рахунках ВДК;
• здійснюють збирання, контроль та подання Державному казначейству України фінансової звітності про стан ви­конання показників Державного бюджету в регіоні;
• організовують роботу, пов'язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного та місце­вих бюджетів, надходження та використання коштів територіальними відділеннями державних позабюджетних фондів;
• передають відповідним органам ДНА документи про стягнення у безспірному порядку до бюджетів штрафів за порушення норм чинного законодавства в частині виконання бюджетів;
• готують і подають Державному казначейству України пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;
• проводять ревізії діяльності ВДК;
• здійснюють заходи щодо добору, розстановки, виховання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;
• забезпечують за дорученням ДКУ виконання інших функцій, у межах своїх повноважень.

3. Організаційна структура районних та міських відділень казначейства

Понад шістсот районних відділень ДКУ розташовані у всій країні (типову структуру ВДК зображено на рис.  1.4.

Усі начальники казначейських відділень звітують безпосередньо начальникові обласного управління Державного казначейства. Кожне районне відділення несе відповідальність за здійснення касових операцій з виконання Державного та місцевих бюджетів у своєму районі.

Кожне відділення ДКУ очолює начальник, який відповідає за роботу, покладену на нього відповідно до функцій.

Відділення державного казначейства в районах, містах, районах у містах:

• здійснюють виконання відповідних показників Державного та місцевих бюджетів на відповідній території;
• забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків Державного та місцевих бюджетів на відповідній території;
• ведуть облік розпорядників коштів Державного та місцевих бюджетів;
• здійснюють прогнозування та касове планування коштів Державного та місцевих бюджетів на відповідній території;
• здійснюють, за поданням державних податкових інспекцій повернення зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів;
• ведуть бухгалтерський облік руху коштів на рахунку відділення;
• здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищим органам ДКУ фінансової звітності про стан виконання показників бюджетів за видатками на відповідній території;
• проводять роботу, пов'язану зі здійсненням контролю за дотри­манням чинного законодавства з питань виконання бюджетів на відповідній території;
• розглядають заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до їхньої компетенції.

Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Державне казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Голова

Держказначейства має заступників, яких призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Голова Держказначейства здійснює загальне керівництво Держказначейством, несе персональну відповідальність за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Він затверджує структуру Держказначейства та управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства. Керівники відповідних територіальних управлінь за погодженням з керівництвом Держ­казначейства затверджують штатні розписи відділень, агентств, представництв, філій, пунктів уповноважених у районах, містах і районах у містах.